Гітарна історія Севільї

Торрес у Севільї

Вікіпедія називає Антоніо де Торреса Хурадо, народженого в Альмерії у 1817 році, найважливішим гітарним майстром Іспанії XIX століття. Його перший будівничий період, з 1852 по 1870 рік, пройшов у Севільї, де він відкрив майстерню на Calle de Cerrajería, номер 7, разом з Мануелем Сото-і-Соларесом. Він робив гітари більшими, з тоншими й легшими деками та симетричним віялоподібним пружинним кріпленням. Вікіпедія зазначає, що його конструкції дали перші впізнавано сучасні класичні гітари.

Один майстер, два види гітари

Стаття Вікіпедії про гітару фламенко розповідає, що такі майстри, як Торрес, виготовляли гітари за різними цінами для всіх верств Іспанії, і що Торрес не розрізняв гітари фламенко та класичні. Розподіл стався пізніше. Сучасна гітара фламенко легша за свою класичну родичку, з тоншими верхніми деками та захисною накладкою, але вона виросла з тих самих майстерень. Цю спільну спадкоємність варто пам'ятати в будинку, де виставлені гітари обох видів.

Перше кафе співаків

У статті Вікіпедії про фламенко зазначено, що перше кафе в Севільї, присвячене співакам фламенко, відкрив Сільверіо Франконетті у 1881 році, і що суперництво між такими кафе допомогло сформувати професійного співака та саме мистецтво. У статті про самого Франконетті наведено його дати життя — з 1831 по 1889 рік — і названо його провідною фігурою Золотої доби, періоду, коли було створено та визначено більшість палос. Кафе такого типу потребувало гітаристів не менше, ніж співаків.

Ніньо Рікардо

Вікіпедія вказує датою народження Ніньо Рікардо 11 липня 1904 року в Севільї. Там зазначено, що він почав акомпанувати Ла Нінья де лос Пейнес у 1924 році та почав записуватися під власним ім'ям приблизно у двадцятирічному віці, а також що його стиль дав початок школі, яку назвали рікардизмом. Згідно з тією ж статтею, він навчав Пако де Лусію, Енріке де Мельчора та Серраніто, а пам'ятник на площі Пласа-дель-Крісто-де-Бургос у Севільї відзначає місце його народження.

Монтойя та сольна гітара

Рамон Монтойя, народжений у Мадриді 1879 року, у 1912 році створив творчий союз зі співаком Антоніо Чакононом, який тривав понад десятиліття. Вікіпедія зазначає, що він був одним із перших, хто кинув виклик допоміжній ролі гітари та почав виступати як сольний або провідний виконавець у концертах, і що історики широко визнають його заслугу у утвердженні фламенко-гітари в цій ролі. Його історія стоїть поряд з історією Севільї, адже саме вона перетворила допоміжний інструмент на концертний.

Пако де Лусія та те, що було далі

Пако де Лусія народився в Альхесірасі 1947 року і помер у 2014 році. Вікіпедія зазначає, що він співпрацював зі співаком Камароном де ла Ісла з 1968 по 1977 рік, що альбом секстету Sólo quiero caminar 1981 року привніс перуанський кахон у фламенко, і що він отримав Премію принца Астурійського в галузі мистецтв у 2004 році. Його виконання Concierto de Aranjuez Родріго 1991 року вивело фламенко-гітару в класичний репертуар — далеко від кафе-сцени.

Що це означає для одного вечора

Годинне шоу в невеликому залі — це сучасний нащадок тієї кафе-сцени. Гітарист задає тональність і ритм, відповідає співакові та веде танцівника — так само, як робили виконавці за часів Франконетті. Вам не потрібна вся ця історія, щоб насолодитися годиною, але вона пояснює, чому севільський зал може присвятити цілу колекцію цьому інструменту.

Читати далі: Основи фламенко-гітари